первина

ПЕРВИНА́, и́, ж., розм.

Щось нове, перше.

Окремі панцирні автомобілі на вулицях прифронтового міста були в Києві не первина (Ю. Смолич);

// у знач. пред., кому, також з інфін., перев. із запереч. Вперше, в перший раз.

Бідаку не первина, що ні з чим до млина (прислів'я);

– А битимуть! – Овва! хай б'ють! чи то мені первина! (А. Свидницький);

Богунові не первина була бачити відважних козаків-сміливців, яким вистачало молодецтва самому на десятьох панів виходити (Я. Качура).

Значення в інших словниках

1. первина — первина́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. первина — -и, ж., розм. Щось нове, перше. || у знач. присудк. сл., кому, також з інфін., перев. із запереч. Вперше, в перший раз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. первина — Першина  Словник чужослів Павло Штепа
4. первина — НОВИНА́ (щось нове, перше; щойно одержане повідомлення, звістка тощо), НОВИ́НКА, ПЕРШИНА́, ПЕРШИ́НКА розм., ПЕРВИНА́ розм., ПЕРВИ́НКА розм. (кому і без додатка, у знач. присудка і предик. — щось нове, перше). Я декадент? Се новина для мене (І.  Словник синонімів української мови
5. первина — ПЕРВИНА́, и́, ж., розм. Щось нове, перше. Окремі панцирні автомобілі на вулицях прифронтового міста були в Києві не первина (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 78); // у знач. присудк. сл., кому, також з інфін., перев. із запереч. Вперше, в перший раз.  Словник української мови в 11 томах