первозданний
ПЕРВОЗДА́ННИЙ, а, е, книжн.
1. Який існує, створений раніше за все наступне.
Ніби із-за диму, Пливе місяць круглолиций. І мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т. Шевченко).
2. Який був з самого початку, не змінений; чистий, незайманий.
У роботі М. Скорика над “Тінями забутих предків” виявилися його глибоке знання народної музики, уміння поєднати її первозданну красу з узагальненістю сучасного симфонічного мислення (з наук. літ.);
На ньому [Місяці] немає атмосфери, немає вітрів і потоків води, і всі сліди, зв'язані з різними етапами його розвитку, мають зберігатися на ньому в своєму первозданному вигляді (з газ.);
На кручах живими зморшками брижиться ліс, який тут, унизу, з первозданною ніжністю зеленіє шелюгою по білих піщаних обмілинах (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)