пергамент
ПЕРГА́МЕНТ, у, ч.
1. спец. Оброблена певним чином шкіра молодих тварин, що застосовувалася до винайдення паперу як матеріалу для письма.
Пергамент, який служив матеріалом для офіціальних [офіційних] документів і книг, в силу своєї дорожнечі не міг набути широкого застосування серед рядового населення (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. – Вітаю, вітаю! – скрикнув він, простягаючи Борисові свою суху, як скіпа, і жовту, як пергамент, руку (І. Франко);
// Сувій такого матеріалу.
Кассандра пише Сівілінську книгу на довгому пергаменті. Коло неї великий триніг з запаленим куривом (Леся Українка).
2. Давній рукопис, документ, написаний на такому матеріалі.
– Двісті год [років] минуло, як прапрадід твого батька воював з моїм прапрапрадідом і одняв од його [від нього] один город та двоє сіл .. Це записано в наших старих пергаментах (І. Нечуй-Левицький);
А за годину вийшов [Бжеський] із королівської канцелярії з пергаментом, що перетворював його на власника одного з найбагатіших маєтків Полтавщини (З. Тулуб).
3. Дуже міцний, цупкий обгортковий папір, який не пропускає жиру і вологи.
Він ховає хустку до кишені, підводить очі на провідника, бере з його рук хрустку пачку і, розірвавши пергамент, добуває з неї сухарик (Олесь Досвітній);
Масло вершкове зберігають у тарі або брусками, загорнутими в пергамент і укладеними на полиці (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)