перебендювати
ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ, юю, юєш, недок., розм.
1. Те саме, що вередува́ти.
– Не перебендюй-бо так довго, Солопію! Бо я горох сама, де схочу, там посію; Сама я й викошу, як треба, на покіс, І ось тобі тогді я дулю дам під ніс!.. (П. Гулак-Артемовський);
– Положи свою панєнку вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, наче сирий сніп, одразу покине перебендювати, шовковою і гречною стане (М. Стельмах).
2. Говорити багатослівно, звичайно пересипаючи свою мову жартами.
Ішов Іван у ліс із сокирою за ременем та й бурчав і кляв ненастанно. Прийшов, сів на старім пеньку, щоби хвилю відпочити, але не переставав бурчати та перебендювати (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)