перебивка
ПЕРЕБИ́ВКА, и, ж.
1. спец. Дія за знач. перебива́ти 9.
Перебивка меблів.
2. Те, що перебиває (у 3 знач.) зміст, перегляд чого-небудь.
Широким планом – яскраво-червоні губи, злегка прочинені, за ними виблискують рівні дрібні зубки, з губ зриваються сповнені любовної жаги стогони і зітхання. І одразу перебивкою – краплі змішаної з молоком води, що летять дна за одною, вони потрапляють то в щілину між ледь прочиненими губами, то на висушену немовби спекою пристрасті землю, колись родючу, а тепер безплідну (із журн.);
Рекламні перебивки.
Словник української мови (СУМ-20)