перебіжчик
ПЕРЕБІ́ЖЧИК, а, ч.
Військовослужбовець, що перейшов у розташування ворога і здався йому.
Перебіжчик дуже зацікавив командира дивізії, і він одразу ж виїхав на місце, щоб особисто поговорити з ним (С. Голованівський);
// Людина, що перейшла через державний кордон на територію іншої держави; порушник кордону.
Побачив [Семен] гурт людей біля Стовбунового стола й посередині – високого .. селянина. – Перебіжчик [з Харбіна]... – шепнув хтось (Л. Смілянський);
// перен. Той, хто відмовляється від попередніх переконань, поглядів і т. ін., переходить з одного ідейного, політичного і т. ін. табору в інший.
Черкаський староста розумів, що втихомирення бунтарів перейшло в справжню війну, .. навіть і – з перебіжчиками до однодумців (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)