переважувати
ПЕРЕВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що.
1. Важити, зважувати ще раз, повторно або заново, по-іншому.
Біля .. комори на піддашші переважують хліб. Нагнибіда біля вагів [ваг] (А. Головко);
Я повернувся до лабораторії і переважив відміряні Марією Іванівною речовини (Ю. Смолич).
2. також без дод. Важити, кладучи на вагу більше, ніж треба.
– Дивись, не переваж, – жартували хлопці. – Не вчи вченого їсти хліба печеного! – заявив авторитетно комірник (П. Автомонов);
// Робити що-небудь важчим за щось протилежне.
Він важко оступився і переважив свій край [плоту] настільки, що мало не зірвався у воду (С. Голованівський);
// Маючи більшу вагу, перетягати.
Велика головка хлопчика переважувала тільце, як здорове яблуко на гілляці, та він все ж таки держався в діда на руках (Грицько Григоренко);
Коли Ксеня йшла вулицею, обличчя її трохи гордовито дивилося вгору: здавалось, що коса переважує і тягне її гарну голову (С. Голованівський);
// перен. Діставати перевагу над ким-, чим-небудь; виявлятися вагомішим, значнішим.
А вже як серед гурту заведеться в їх [багачів] сварка, тоді голота переважувати почне. Вони поти дужі, поки вкупі (Б. Грінченко);
– А може, мамо, разом упремося на своєму і якось переважимо тата? – Ох, як важко переважувати його (М. Стельмах);
Цікавість переважила всі міркування молодого хлопця (І. Нечуй-Левицький);
Добре пам'ятав він [підмайстер] Кузьменкові стусани і дрижав від самої думки про них, як у пропасниці. Але товариське чуття переважило (З. Тулуб).
◇ (1) Перева́жувати / перева́жити терези́ (ча́шу терезі́в) – віддавати чому-небудь перевагу, схилятися до чогось.
– Я вже підводу договорила: за ворітьми жде! – Це, видно, остаточно переважило чашу комісарових терезів: віддав матері документи, віддав і хлопця (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)