перевалювати

ПЕРЕВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПЕРЕВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док.

1. що. Переміщувати, перекладати, звалюючи (при перевантаженні і т. ін.).

З допомогою ковша, установленого на автонавантажувачі, вантажать, перевалюють і транспортують сипкі матеріали – вугілля, гравій, пісок, зерно тощо (з наук.-попул. літ.).

2. через що, що. Переміщувати, перекидати через що-небудь на інший бік чогось.

Петро легко підскочив з місця, вхопився обома руками в зазубні сволока і, ривком переваливши ноги через стіл, з силою вдарив його [Пазюка] чобітьми в обличчя (П. Колесник).

3. що і через що. Переходити, переповзати і т. ін., подолавши що-небудь (хребет, гору і т. ін.).

Маленька чорна муравочка тягла білу, велику, мов парус, насінину, .. перевалювала зі своєю ношею через пагорки (П. Загребельний);

Іван і Франка взялися за руки і йдуть угору .. А перевалили гору – побачили, що тартак на Ровені працює (С. Чорнобривець);

// також за що. Переміщатися через який-небудь простір; переходити, переїжджати і т. ін. якусь просторову межу.

Димок усе меншає й меншає, пароплав перевалює через обрій (О. Донченко);

Переваливши через шосе, вони повзли поволі, ніби принюхуючись до слідів на землі (А. Головко);

– З усіх наших фронтів ми тепер найзахідніші, – жартували офіцери. – Перевалили за 19-й меридіан (О. Гончар).

4. без прям. дод., за що, через що, розм. Переходити які-небудь кількісні або часові межі.

[Храпко:] Всього сто шістдесят три рублі .. на двісті ж рублів умовився з Перепадею, – от воно й за три сотні перевалить (Панас Мирний);

// безос.

Ось уже перевалило через лютий. Знову розкисли дороги, глянула на світ чорна рілля... (І. Микитенко);

Дмитро Іванович глянув на годинника і, побачивши, що перевалило за південь, зупинив коня (В. Гжицький);

// безос., також кому. Наставати якому-небудь вікові.

Артем Сидорович ішов міцним кроком, хоч давно вже перевалило йому за п'ятдесят (О. Копиленко);

– Старієте, Антоне Андрійовичу, – зауважила Уляна Григорівна .. – Нічого не вдієш, матінко; вважай, за половину шостого десятка перевалило (С. Добровольський).

ПЕРЕВА́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ПЕРЕВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що.

1. розм. Валити одне за одним все або багато чого-небудь, всіх або багатьох.

Переваляти снігові баби.

2. розм. Обвалювати в чому-небудь все або багато чогось.

Перевалювати шматочки риби в борошні.

3. Переробляючи, валяти ще раз, повторно або заново, по-іншому (шерсть, повсть і т. ін.).

Перевалювати шерсть.

Значення в інших словниках

1. перевалювати — перева́лювати 1 дієслово недоконаного виду переміщувати, перекладати перева́лювати 2 дієслово недоконаного виду валити одне за одним; обвалювати  Орфографічний словник української мови
2. перевалювати — Перекидати, перекладати, перевантажувати; (кряж) долати, переходити, переїжджати; (- літа) НЕОС. перескакувати <н. перескочило за сто>.  Словник синонімів Караванського
3. перевалювати — I -юю, -юєш, недок., перевалити, -валю, -валиш, док. 1》 перех. Переміщувати, перекладати, звалюючи (при перевантаженні і т. ін.). 2》 через що, перех. Переміщувати, перекидати через що-небудь на інший бік чогось. 3》 перех. і через що.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перевалювати — 1. переважати, переважити, попереважати, перевантажувати, перевантажити, поперевантажувати, перевертати, перевернути, поперевертати, перекидати, перекинути, поперекидати 2. це сукно  Словник чужослів Павло Штепа
5. перевалювати — ПЕРЕБИРА́ТИСЯ (через що-небудь, звичайно долаючи перешкоди), ПЕРЕДАВА́ТИСЯ заст., розм.; ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИСЯ (через водну перепону, важкопрохідне місце); ПЕРЕХО́ДИТИ (пішки); ПЕРЕБРО́ДИТИ (ПЕРЕБРО́ДЖУВАТИ), ПЕРЕБРІДА́ТИ (вбрід); ПЕРЕБІГА́ТИ (швидко, перев.  Словник синонімів української мови
6. перевалювати — ПЕРЕВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПЕРЕВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док. 1. перех. Переміщувати, перекладати, звалюючи (при перевантаженні і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
7. перевалювати — Перевалювати, -люю, -єш сов. в. перевалити, -лю́, -лиш, гл. 1) Переваливаться, перевалиться. 2) Переталкивать, перетолочь слишкомъ сукно на сукновальнѣ. Харьк.  Словник української мови Грінченка