перевтома
ПЕРЕВТО́МА, и, ж.
Сильна, надмірна втома.
І знов день минув. Блідий, одноманітний .. Тільки втома, перевтома навіть – і більш нічого (М. Коцюбинський);
Марія незчулася, як, зморена важкими душевними терзаннями й фізичною перевтомою, поклала на лікоть підборіддя, повільно заплющила очі (Ю. Бедзик);
// Хворобливий стан організму внаслідок перенапруження, надмірної втоми.
– Ну, річ відома, – ви занедужали... перевтома... се й не дивниця: так переживати свої ролі... (Леся Українка);
Перенапруження організму, особливо розумове, призводить до перевтоми, виснаження нервової системи (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)