перегриміти
ПЕРЕГРИМІ́ТИ, ми́ть; мн. перегримля́ть; док.
Перестати гриміти; відгриміти.
Перегриміли зерняні безтарки, І в кожнім домі Свіжий хліб запах (І. Вирган);
По пшеницях і по житах ходить вітер, гонить золоті хвилі туди та сюди, пестить ті жита й пшениці, потішає їх, мовляв, почекайте, ось все перегримить, перетарахкотить, все уляжеться, і тоді прийде господар, а не господар, то хтось на його місце, і облегчить стеблинам муку тримати на собі тяжкий колос... (І. Багряний);
// перегримі́ло, безос. пред.
Коли перегриміло, Петро, що був звалений шквалом повітря й звуковим ударом та ударом хмари землі, схопився... “Все! (І. Багряний).
Словник української мови (СУМ-20)