передвік
ПЕРЕДВІ́К, у, ч., книжн.
Давні, незапам'ятні часи.
Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, .. так з передвіку було і так воно буде довіку (Леся Українка);
Втратити ватру на полонині – це така сама трагедія, як і в передвіках утратити вогонь взагалі (Г. Хоткевич);
// у знач. присл. з передвікі́в, з перевіку Здавна.
Звідки ж тут у дідька млин може си взєти [взятися]? Тут же його з передвіків не було (Г. Хоткевич);
Минувшина ввижалася в образі тих дівчат, що прощаються з своїм дівуванням. Розплітають місячної ночі десь над озером або річкою коси, ходять берегом, взявшись за руки, в довгих білих сорочках, предивні й пречудові, мов з передвіку, сумно співають (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)