передмова
ПЕРЕДМО́ВА, и, ж.
1. Вступна стаття до наукового, художнього або іншого твору, написана самим автором або кимсь іншим, яка містить попередні пояснення і зауваження.
Все, що я бачив надрукованого, – .. всюди є передслово, а в мене нема. Якби я не друкував своїх “Гайдамаків”, то воно б не треба і передмови (Т. Шевченко);
[Батура:] Ваші вірші, даруйте, дурниця, а це чисте золото. Щомісяця надсилайте мені, я відредагую ваші записки і гарантую, – вони будуть видані з моєю передмовою (О. Корнійчук);
Переклади з Пом'яловського і Щедріна І. Франко супроводжував короткими передмовами, які давали загальну характеристику творчості обох письменників (з наук. літ.).
2. перен. Те, що говориться або робиться перед чим-небудь головним, важливим як вступ до нього.
Степан страх не любив їздити мовчки, а зачіпати мене вважав за найкраще саме з того, як мені сидіти. Це була неначе передмова (Дніпрова Чайка);
– Щось довга передмова в тебе, Маріє (О. Донченко).
(1) Без передмо́в – без попередніх пояснень, висловлювань.
[Груїчева:] Прости, я буду без передмов, Слухай, твої відносини до Люби дуже не тішать мене (Леся Українка);
Каргат почав без передмов, наче заздалегідь усе добре продумав (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)