передпокій
ПЕРЕДПО́КІЙ, ко́ю, ч.
1. Перша при вході в квартиру кімната, де звичайно лишають верхній одяг і т. ін.; передня.
Він займав тоді кавалерську квартиру, зложену з одного покою і одного передпокою на другім поверсі .. великої камениці (І. Франко);
Він пройшов у передпокій, повісив на оленячих рогах, прикріплених до бронзового щита, кашкет, поставив на підлогу саквояж з пляшками (П. Загребельний).
2. Кімната, в якій відвідувачі чекають прийому; приймальна.
Затихає неосвітлене місто, затихає і білосніжний, мов корабель, палац графа Вітте. В передпокої, позіхаючи, хрестить скривлені уста чиновник комітету міністерства (М. Стельмах);
Сашко і Даша сиділи в передпокої медпункту і чекали. За дверима сердито бубонів лікар (С. Журахович).
3. Кімната для челяді; лакейська.
Їхня-бо [панських посіпак] батьківщина – то лакейські передпокої в панських палацах! (Остап Вишня);
У Вільно Шевченко разом із своїм товаришем і земляком Іваном Нечипоренком почав виконувати обов'язки козачка – сидіти в передпокої і чекати панського наказу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)