передсуд

ПЕРЕ́ДСУД, у, ч.

Помилковий, хибний погляд, що став для кого-небудь звичним.

Скажи всім ягодам свого й чужого поля, Що ми передсуди давняшні занедбали, Що дивимось на світ, як нам велить природа І серця правота, і розуму свобода (П. Куліш);

Як він умів новим здаватись... Як він належної хвилини Передсуд юності невинний Умом і пристрастю боров..! (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

Недоліком суспільної думки (і фізики) XVIII – XIX століть був її наївний сцієнтизм. Дійсність існувала “ззовні”, і єдиною проблемою було досягнути правильного її відображення, не спотвореного упередженістю, звичкою, набутими передсудами тощо (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. передсуд — пере́дсуд іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. передсуд — -у, ч. Помилковий, хибний погляд, що став для кого-небудь звичним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. передсуд — Забобон, пересуд, марновірство  Словник чужослів Павло Штепа
4. передсуд — ЗАБОБО́НИ мн. (ЗАБОБО́Н одн.) (віра у те, що деякі явища та події є проявом надприродних сил; помилкові, хибні погляди, що стали звичними для кого-небудь), ПЕРЕ́ДСУДИ мн. (ПЕРЕ́ДСУД одн.), ПЕРЕ́СУ́ДИ мн. (ПЕРЕ́СУ́Д одн.) рідко.  Словник синонімів української мови
5. передсуд — ПЕРЕ́ДСУД, у, ч. Помилковий, хибний погляд, що став для кого-небудь звичним. Треба боротися з передсудом, що управляти державою може тільки буржуазія.  Словник української мови в 11 томах
6. передсуд — Передсуд, -ду м. Предразсудокъ. К. Кр. 40. Над літературою царював той же передсуд, що й над самим побутом. К. ХП. 114, 115.  Словник української мови Грінченка