переказувати
ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док., кому, до кого, що і без дод.
1. Передавати кому-небудь, доводити до чийого-небудь відома на словах або в листі доручення, прохання і т. ін.
Довго ховалася Марта од усіх: .. додому не ходила, переказувала матері через дівчат, що пани не пускають (Грицько Григоренко);
Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Л. Мартович);
Як урадили, так і вчинили. Другого ж таки дня вчителеві не дали дров і сторожем переказали: – Оце щоб шанувався! (Б. Грінченко);
– Значить, так, чоловіче добрий, – сказав [Цигуля] до піщанського, – Вітрова Балка теж буде одбиватися. Отак і перекажи (А. Головко);
// Доводити що-небудь до відома однієї або кількох, багатьох осіб, користуючись засобами технічного зв'язку.
– Це, бачите, невеличкий .. радіотелеграф. Сидячи тут, я переказую свої розпорядження в різні кінці мого маєтку (Ю. Смолич);
Тихо, майже пошепки, переказував Марко телефоном на шхуну звістки (М. Трублаїні).
2. Оповідати, передавати своїми словами почуте або прочитане.
Отак переказували люди те, що чули, а .. на свої очі ніхто не бачив... (Панас Мирний);
Коли Дорошук розумів прочитане, він охоче .. переказував, коли ж нічого не взяв у тямки, не признавався (О. Донченко);
Діденко з кишені вийняв листа. – Оцей абзац. – Листів, адресованих не мені, не читаю, – одмахнувсь рукою Ґалаґан. – Перекажіть своїми словами (А. Головко);
// Усно передавати більш або менш вірогідні розповіді про минуле, народні перекази, легенди і т. ін.
Щоб хоч трохи скоротати час, вони то казки казали, то різні пригоди з життя пригадували, то про давні бої переказували (Панас Мирний);
// Перекладати з однієї мови на іншу.
До міністра почали підходити ті, що були з комісаром. Вони тисли міністрові руку, говорили привітальні слова й відходили, доки товмач переказував міністрові зміст їхніх промов (Ю. Яновський);
Тлумач переказав чужинцеві, що ні тюрки, ні китайці не видадуть його нікому (Олесь Досвітній);
// тільки 3 ос. мн., у знач. вставн. сл. Як кажуть, як розповідають.
Прізвище “Гопченко” – не родове, родове прізвище було, переказують, “Петренко” (Ю. Яновський).
3. Розповідати про що-небудь побачене, пережите або якісь новини; ділитися з ким-небудь своїми думками, почуттями.
Молодиця переказувала усе, що чула, бачила, думала й гадала (Марко Вовчок);
Вася спокійно переказує всі пригоди, що трапились з ним у дорозі (М. Трублаїні);
Ми відразу поїхали до Дніпра, і там я переказав їм усе, що зі мною трапилось на кінофабриці (Л. Смілянський);
* Образно. Дарка не бачить Орисьчиного лиця, але воно не переказало б їй краще мук, які терпить її серце, ніж це роблять її долоні (Ірина Вільде);
// перев. із запереч. част. не, ні. Передавати словами.
Павлусь і Лелія .. придивлялись до крамниць, там-бо у вікнах було виставлено багато всякого дива .. Всього ані списати, ні переказати, що там було! (Леся Українка);
– Гавриш пішов із села ще вдосвіта, а на другий день за Татарськими шпилями заскрекотав кулемет: що тоді робилося в Долині, переказать не можна! (Г. Косинка);
// Розповідати про все або більшу частину побаченого, пережитого, про якісь новини і т. ін.
– Якби все, як воно було, розказати – за рік би не переказав... (Панас Мирний).
4. Розповідати що-небудь ще раз; повторювати ті самі слова.
– Що ти сказав? – Тепер не Петрівка, щоб по двічі переказувати, – жартував Василь... (Панас Мирний).
5. Розповідати все або багато чого-небудь.
Ми йшли, а Федір все переказував про свою поїздку до Литви (з газ.).
6. Пересилати гроші поштою, телеграфом, через банк.
Землю в Східній Європі розібрали селяни. Фабриканти, хто ще міг, гарячково переказували капітали за кордон (Н. Рибак);
Вже за сорок молодиці, а вона – як дівчисько. Вередує. Вибрикує. Гроші їй переказав у Ташкент – назад повернула (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)