перекипати
ПЕРЕКИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕКИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. перекипля́ть; док.
1. тільки 3 ос. Кипіти надто довго, часто втрачаючи добру якість.
Повар страшенно обурювавсь, коли на нього насідали за роботу, коли народ критикував його щоденні кулінарні витвори .. Вона, критика, повергала його в такий гнів, в таку лють, що страви перекипали на плитах (О. Довженко);
Приставить [Маруся] обідати, то або у нетоплену піч, або забуде чого положити, або усе у неї перекипить, що й їсти не можна (Г. Квітка-Основ'яненко);
* Образно. Промова Алієва була довга .. Кожне слово було зважене, кожне слово перекипіло в розумовому казані і тому було важке, наче налите оловом (О. Донченко);
Вже почувався свіжий подих Дніпра, його білих вод, що перекипіли на порогах, далі вони течуть вільно й тихо, розливаються по річкових запливах і рукавах, миють шовкові трави й очерети (Ю. Мушкетик);
// Переставати кипіти.
* Образно. І до вчорашнього дня не перекипіла чужинська отрута – бухикала і клекотала в грудях Василя (М. Стельмах).
2. перен. Угамовуватися, затихати після бурхливого прояву (про почуття, переживання).
У мені любов перекипала, Не корився я своїй біді... (Л. Первомайський);
– Бачу по тобі, що в тебе й за тиждень досада не перекипіла, що ти й досі зле на його [нього] мислиш (Л. Яновська);
Робота знову захопила його, трохи й злість перекипіла, але повного заспокоєння відчути не зміг (Я. Гримайло);
// безос.
Поглянув [Тимофій] на Варчука. – Ну, що тобі, Сафроне Андрійовичу? Ще не перепекло? Не перекипіло? (М. Стельмах);
// Заспокоюватися після сильного хвилювання, бурхливого прояву яких-небудь почуттів.
Скільки ж то гіркого й болючого повинно було перекипіти в ньому, щоб лишити такий осад ненависті! (В. Винниченко);
Отак, перекипаючи і перетліваючи у тяжких роздумах-сумнівах, незчувся, як голоси закоханих стихли (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)