перекликати
ПЕРЕКЛИКА́ТИ див. перекли́кати.
ПЕРЕКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, ПЕРЕКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. і док., кого.
1. Робити переклик (у 2 знач.).
Дзвінок покликав на перекличку [переклик]. Нехотя посунули у верхню залу. Жук перекликає (В. Чумак);
Рано збудять [новобранців], оглядітись не дадуть, Перекличуть, до майдану поведуть (Я. Щоголів).
2. тільки док., заст. Покликати до себе (жити, працювати і т. ін.).
Я шавлію пересію, Руту пересмичу, А до себе миленького Таки перекличу (з народної пісні);
– Якби мені перекликати сюди Лавріна, я б навіки зосталась у матері, – думала Мелашка (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)