перекличка
ПЕРЕКЛИ́ЧКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що пере́клик 2.
А тепер – увага! Почалась перекличка, але особливим способом: начальник міліції дивився в список і тихо питав, звертаючись не до в'язнів, а до Зайця: “Степанюк?.” і т. д., а Заєць шукав очима названого у вишикуваній лаві й відповідав: “Є!” (І. Багряний);
Штовхаючи один одного, наступаючи на ноги, вишикувалися. Вийшов писар, зробив перекличку, наказав сидіти на місці і нікуди не розходитися (Григорій Тютюнник);
Почався урок історії. Закінчилась перекличка (Ю. Збанацький).
2. рідко. Те саме, що пере́клик 1.
Зметнулись антени. Полізли у нори шнурки, і пішла цокотня, перестук, позивних перекличка (М. Бажан);
Чути знову гудків перекличку (Г. Бойко).
Словник української мови (СУМ-20)