перекопувати
ПЕРЕКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Копати все або багато чого-небудь; копати в багатьох місцях.
Катерина засміялася, розшукала лопату й граблі і пішла перекопувати свій городець (Л. Первомайський);
Він власноруч перекопав тверду, як камінь, землю, сам насипав клумби, засіяв квітами (Ю. Мушкетик);
* Образно. Лишившись на самоті, Маруся зі старанністю шукача скарбів перекопувала надра своєї душі (С. Добровольський);
// переко́пано, безос. пред.
Інші [аскери] вмить заховалися за товсті бруси чи порачкували до глибокого рову, яким було перекопано вузький перешийок між замком і полем (В. Малик);
Мурами високими їх перегороджено, глибокими безоднями перекопано [шляхи] (С. Васильченко);
// перен. Переглядати, перебирати все або багато чого-небудь.
Вона виписувала журнал “Сталь”, перекопала в бібліотеці всі книжки з прокатної справи (А. Хижняк).
2. Копати рів, канаву і т. ін. впоперек чого-небудь; розділяти щось на частини ровом, канавою тощо.
Вони восени перекопали батьківський город ровом, ще й дерезою обсадили (І. Нечуй-Левицький);
Треба було вище греблі перекопати річку й пустити її тим часом стороною, щоб не заважала коло греблі (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)