переломлювати
ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. перело́млять; док., кого, що.
1. Ламаючи, ділити, роз'єднувати на частини; розламувати.
Хрусь! Пан писар .. переломив хворостину (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ну, не плач. Скоріше цього Созоненка, як тріску, на коліні переломлю, чим тебе упущу (М. Стельмах);
Він був спершу кучером, та як поносили коні, викрутивши йому ногу і переломивши спину, його постановили сторожем в конторі (Панас Мирний);
// безос.
Цього він, правда, одразу не відчув, виявив травму, тільки коли потягся до парашута. Не слухається рука! Переломило! (О. Гончар).
2. перен. Змінювати кого-, що-небудь, змушуючи стати іншим, або діяти, поводитися і т. ін. інакше; переборювати.
Дружними руками робітників заводів і ріллі наша країна переломить усі труднощі (Мирослав Ірчан).
3. фіз. Відхиляти, змінювати напрямок світлових, звукових хвиль або радіохвиль, променів під час переходу з одного середовища до іншого.
У рефракторі зображення створюється лінзовим об'єктивом, який, переломлюючи паралельний пучок променів, що падають на нього від зірки, збирає їх в головному фокусі (з наук.-попул. літ.).
4. перен. Змінювати сприймання змісту, розуміння чого-небудь.
Я припускаю лише таке розуміння постави певного сценарію, коли режисер творчо переломив у собі первісні ідеї й прагнення (Ю. Яновський).
(1) Перело́млювати / переломи́ти на́двоє (попола́м і т. ін.) – розділяти на дві, звичайно рівні частини.
Одним рухом переломлює [Шмалій] надвоє Романову дранку, оглядається і навідліг кидає її на припічок (М. Стельмах);
Вона взяла перстень, переломила його пополам, потім сховала одну половину собі, а другу віддала Іванкові (з казки);
(2) Перело́млювати / переломи́ти нату́ру (но́ров і т. ін.) – примушувати кого-небудь стати іншим, змінювати характер, звички.
– Раджу вам набратись терпіння, взяти себе в руки, спробувати переломити його натуру (Ю. Збанацький).
◇ (3) Кістки́ переломи́ти кому – побити кого-небудь.
Всі з його сміються, діти дражнять, а він їм свариться кістки переломити (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)