переліг
ПЕРЕЛІ́Г, ло́гу, ч.
1. Заросле травою поле, що свідомо не обробляється кілька років для відновлення родючості ґрунту.
Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги..! (П. Гулак-Артемовський);
[Єлисей:] Якщо доорали того перелога, що над яром, то нехай починають клинка від шляху (М. Кропивницький);
Вони [працівники] заробили собі тишу і спокій в перелогах під важкими ярмами ремінних пазів, у громі бійки заліза об крицю (В. Підмогильний);
Трипілля, яке виникло в період древньої Русі, стає основною формою обробітку землі. Продовжували застосовуватися також переліг і двопілля (з наук. літ.).
2. Земля, що ніколи не оброблялась; цілина.
Залізниця має пройти по перелогах степу, що одвіку не орався (О. Гончар);
Киліяні аж моторошно од тої думки. Ті перелогові землі вмент вип'ють Лаврінове здоров'я, їх мало покорчувати, поорати, а ще треба стерегти по ночах з рушницею (Ю. Мушкетик);
* Образно. Не нарікаю я на бога, Не нарікаю ні на кого. Я сам себе, дурний, дурю, та ще й співаючи. Орю свій переліг – убогу ниву! Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть (Т. Шевченко);
Уже кілька літ господнє слово проповідує, чільне зерно в неораний переліг кидає (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)