перемови
ПЕРЕМО́ВИ, мо́в, мн.
1. Те саме, що переговори 1, 2.
Прошу пана воєводу керувать поки новака не до бою, а до перемов; очевидячки, язиком володіє він ліпше, ніж мечем (М. Старицький);
Вигук вартового. Хвилинне чекання. Перемови... І вже стоїть Бармаш за подвійною загорожею колючого дроту (В. Козаченко);
Завершено перемови про створення спільного українсько-польського Європейського університету (з публіц. літ.);
У Києві відбудеться черговий раунд перемов між Україною і Європейським Союзом щодо спрощення візового режиму (з газ.).
2. одн. перемо́ва, и, ж., розм. Те саме, що розмо́ва.
Раптом двері купе різко відсунулись. Дівчина пружно вихилилась з них, так, наче вона підслухала наші перемови і мала зараз пробрати нас (А. Хорунжий);
Він ходив на станцію, дивився на них, слухав їхню перемову (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)