перепинятися
ПЕРЕПИНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ПЕРЕПИНИ́ТИСЯ, пи́ниться, док.
1. Перегороджуватися або закриватися.
* Образно. Може б Ви були ласкаві казати вислати мені на ту ж адресу 4 моїх книжки.., бо інші шляхи, здається, тепер перепинилися на деякий час (М. Коцюбинський);
// перен. Переставати робитися; припинятися, закінчуватися.
Між нами всіма повстає думка, що такий стан речей, який тепер скрізь у нас панує, не може довго тривати, а мусить якось перепинитись, бо вже надто темно, тісно і глухо у нас на світі (Леся Українка);
// Робити коротку зупинку, перерву і т. ін.
Скрізь на селі співало заразом кілька вулиць .. Хори вулиць змішувались, перепинялись, часом зливались докупи в один тон, часом різнили в дисонанс (І. Нечуй-Левицький).
2. тільки недок. Пас. до перепиня́ти.
Стежка ставала прикрішою. Засипана глицею, що віддавала прілим духом, вона перепинялась часом здоровим деревом (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)