переписувач

ПЕРЕПИ́СУВАЧ, а, ч.

1. Особа, що займається переписуванням чого-небудь, переписує щось.

– Я приніс із собою до гуртожитку торбу з білизною, книжки, друковані для сліпих, і рукопис твору, який я продиктував кільком добровільним переписувачам з двох госпіталів і одного санаторію (Ю. Яновський);

Шевченкове слово було заборонене. Але його твори знав народ. Вони поширювались усно, переписувались відомими діячами і невідомими переписувачами (з наук. літ.).

2. іст. У давній Русі – особа, що переписувала і впорядковувала рукописні книги.

Окрему групу ремісників [Київської Русі] становили особи, які займалися виготовленням книг. Сюди належать переписувачі книг і художники-мініатюристи (з наук. літ.);

В писаних учительних євангеліях.., де в титулі виставлено якогось святого отця, можна здибати вставки самого переписувача (І. Франко);

За невеликими конторками сидять кілька ченців-переписувачів, які схилились над книгами (І. Кочерга).

Значення в інших словниках

1. переписувач — перепи́сувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. переписувач — -а, ч. 1》 Особа, що займається переписуванням чого-небудь, переписує щось. 2》 іст. У давній Русі – особа, що переписувала і впорядковувала рукописні книги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. переписувач — ПЕРЕПИ́СУВАЧ іст. (той, хто переписував і упорядковував рукописні книги), ПИСЕ́ЦЬ, СПИСА́ТЕЛЬ заст. За невеликими конторками сидять, схилившись над книгами, кілька ченців — переписувачі (І.  Словник синонімів української мови
4. переписувач — ПЕРЕПИ́СУВАЧ, а, ч. 1. Особа, що займається переписуванням чого-небудь, переписує щось. — Я приніс із собою до гуртожитку торбу з білизною, книжки, друковані для сліпих, і рукопис твору...  Словник української мови в 11 томах