перепливати
ПЕРЕПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПЛИСТИ́, ПЕРЕПЛИВТИ́, ву́, ве́ш, док., що, через що.
1. через що. Переправлятися на другу сторону водного простору уплав або пливучи на чому-небудь.
До самої хмари З щоглистими кораблями Палає Скутара. Візантія пробуркалась, Витріщає очі, Переплива на помогу (Т. Шевченко);
Тепер ми можемо гуляти У лісі темному, густому, В гаю і в полі золотому, Перепливати бистрі ріки (Є. Фомін);
Мельників план був дуже простий: зв'язати невеличкий пліт .. і в темну ніч, ховаючись від козаків, переплисти у плавні (М. Коцюбинський);
Треба буде перепливти через річку (І. Багмут);
Ось він пливе в музеї по паркету. Який вузький фарватер анфілад! Проплив Супій, перепливає Мету, шматок човна, що зветься – експонат (Л. Костенко);
// Перетинаючи шлях, пропливати перед ким-, чим-небудь.
І він дивиться на море, де перепливають один одному дорогу кораблі (Ю. Яновський);
– Я тільки чув, що колись у бухтах були такі коти, які перепливали кораблям фарватер (В. Кучер);
// Рухатися повільно або за природним маршрутом (про сонце, хмари і т. ін.).
За лебедем на поверхні озера лишається довгий і швидкий слід з дрібнесеньких брижів. Невеличка хмарка перепливає через них від берега до берега (Ю. Смолич);
Кілька днів стояла погода, сонце перепливало по небі, що розгорнулося синім-синім озером (В. Речмедін);
Коли місяць переплив середину неба, Юрій Дзвонар .. вклонився гулянню (М. Стельмах);
* Образно. Я лежу довго .. якісь картини .. перепливають і мішаються в голові (О. Кобилянська).
2. Пливти швидше, ніж хтось інший; переганяти кого-небудь уплав.
– Чого він посміхається? – подумала Олеся. – Напевне, переконаний, що перепливе мене (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)