переповідати

ПЕРЕПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПОВІСТИ́, і́м, іси́, док.

1. що. Переказувати своїми словами почуте або прочитане.

Переповідаючи думку Верлена, поет не каже, що таке питання не може постати у сучасної людини (С. Крижанівський);

Знов так, як вдома, в Дніпродзержинську почала Тамара підпільну роботу. Вона переповідала жінкам сказане їй Зарою (А. Хижняк);

Мовчун.., як річ бійця переповів, Пахикнув димом (А. Малишко).

2. що, кому. Говорити, розповідати про що-небудь.

Звечора, щільно запнувши вікна, подруги довго розмовляли, переповідаючи одна одній своє життя-буття (В. Козаченко);

Анатоль переповів йому, чого хотіла делегація (Я. Качура);

Коли Сашко вже відкрив був рота, щоб заговорити, він раптом констатував, що не вміє переповісти того, що сам бачив (Ю. Смолич);

Скільки правди в горлі, скільки мук – не переповісти і до рання (В. Стус).

3. що. Розповідати знову, ще раз повторювати.

Микола переповів ще раз почуте від батька (В. Гжицький).

Значення в інших словниках

1. переповідати — переповіда́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. переповідати — див. ПЕРЕКАЗУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. переповідати — -аю, -аєш, недок., переповісти, -ім, -іси, док. 1》 перех.Переказувати своїми словами почуте або прочитане. 2》 перех. і неперех. Говорити, розповідати про що-небудь. 3》 перех. Розповідати знову, ще раз повторювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. переповідати — Переповіда́ти, -да́ю, -да́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. переповідати — переповідати переказувати (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. переповідати — ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (своїми словами зміст почутого, прочитаного тощо), РОЗПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕПОВІДА́ТИ, ПЕРЕФРАЗО́ВУВАТИ (передавати чиїсь слова, змінюючи форму, а часом і зміст висловленого). — Док.  Словник синонімів української мови
7. переповідати — ПЕРЕПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПОВІСТИ́, і́м, іси́, док. 1. перех. Переказувати своїми словами почуте або прочитане. Переповідаючи думку Верлена, поет не каже, що таке питання не може постати у сучасної людини (Криж.  Словник української мови в 11 томах