переполовинювати
ПЕРЕПОЛОВИ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕПОЛОВИ́НИТИ, ню, ниш, док., що, розм.
1. Ділити надвоє, навпіл.
Тільки знов і без Дори їй [матері] буде недобре, – біда се, коли треба переполовинювать дітей (Леся Українка);
* Образно. Жовтава імла переполовинила кімнату (Я. Гримайло);
// Зменшувати наполовину або на велику частину наявність, кількість кого-, чого-небудь.
Цілий день писала Лукія Лаврінові відповідь. Написала і про “воєнну цензуру”, яка, окаянна, переполовинює його, Лаврінове, писання (О. Донченко);
Ввечері у Лошакова на .. бенкеті була рада, як би так зробити, щоб переполовинити мужика у земстві (Панас Мирний).
2. перен. Привласнювати, розтрачувати, з'їдати і т. ін. половину або велику частину чого-небудь.
– Як вони вже тільки не старалися оганьбити, відтерти мене цей рік! Савка і смушки тягає, Савка і фураж переполовинює, возами батькові на хутір таскає (О. Гончар);
[Тихон:] Бувало, пан пошлють Прокошку за покупками або звелять хліб продати, то вже ми, всі двірські, знаємо наперед, що він грошики переполовинить (М. Кропивницький);
[Даша:] А що ж це таке? [Макуха:] Це – карамелька!.. Неси ж, неси! Та дивись мені: не переполовинь дорогою! (Я. Мамонтов).
Словник української мови (СУМ-20)