перепросини
ПЕРЕПРО́СИНИ, син, мн., розм.
1. Те саме, що перепро́шення.
– Чи так, а чи не так, а за вчорашній вчинок Хоч перепросини, хоч смертний поєдинок! (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
На зло Любці, на яку не подіяли ніякі його найвитонченіші перепросини, хотів забрати Горпину, але та рішуче відмовилась, не могла простити йому старої кривди (В. Земляк).
2. Гулянка після примирення.
[Півторак:] Та ми отеє власне хочемо [випити] на перепросини. Будьте ласкаві, пане писарю, з нами випити! (І. Франко);
Заплатила Пазя грішми Петрові, ще й могорич поставила на перепросини (Л. Мартович);
Людей накличем, зробим перепросини, щоб знали всі, хто чеше язиком (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)