перестрівати
ПЕРЕСТРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСТРІ́ТИ, ПЕРЕСТРІ́НУТИ, і́ну, і́неш, док., кого, що.
1. Зустрічати кого-, що-небудь, натрапляти на кого-, що-небудь по дорозі, ідучи, їдучи і т. ін.
Петро тихо йшов до волості. Його перестрівали люди, а він і не бачив їх (Б. Грінченко);
Недалечко од батьківської оселі його перестрів знайомий сусід Топилка (І. Нечуй-Левицький);
Сьогодні він утішався образом дівчини, яку перестрінув був на шляху (В. Підмогильний);
На околиці їй [Катерині] пощастило перестріти підводу (О. Десняк);
* Образно. Мені випадали небезпечні мандри. Могла зненацька і куля перестрінути в нічній темряві (Ю. Збанацький);
// перен. Виникати у житті, траплятись на життєвому шляху.
Вона любила дочку.., яку вона зростила наперекір усякому лихові, що перестрівало її на кожному кроці (Л. Первомайський);
Нас не дуже бентежило те, що холодні дощі і злигодні перестріли нас (С. Журахович).
2. Виходити назустріч, щоб привітати кого-небудь.
За хвилину увіходить у браму Агамемнон .. Клітемнестра й Егіст перестрівають Агамемнона ще в брамі (Леся Українка);
Малий чабанець .. повертається смерком додому. Його перестріває друг (Ю. Яновський).
3. Перетинати дорогу кому-небудь, зупиняти когось на дорозі, під час руху, пересування і т. ін.
Лейба перестрівав її на дорозі, радив їхати до панича якогось.., але вона побоялася, не схотіла (Л. Яновська);
Разом з фронтовиками ходив [Микита] на станцію за п'ятнадцять кілометрів перестрівати поїзди з німцями й гетьманцями, які тікали за кордон (Ю. Яновський);
* Образно. Воно [минуле] перестріло мене, перейшло мені дорогу тоді, як я хотів його слід затерти... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)