пересуватися
ПЕРЕСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ПЕРЕСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПЕРЕСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Сунучись, рухаючись, переміщуватися з одного місця на інше.
Легенькі тіні від диму швидко пересувалися по землі (М. Коцюбинський);
Довго переміщалися, пересувалися [у вагоні], поки зібралися знайомі до знайомих (А. Хижняк);
Од млина ходила круг його густа тінь, і коли пересуватись за нею, то можна цілий день лежати у холодку (В. Винниченко);
Хапався [Славко] рукою за крават, чи не пересунувся на один бік (Л. Мартович);
Васьков виліз із кабіни, Варвара пересунулась на його місце (Л. Первомайський).
2. Ідучи, їдучи, пливучи і т. ін., переміщуватися на інше місце, міняти місце перебування.
Якби вона приїхала, то потім може б і я ще трохи світа побачила, а то мені самій трудно пересуватися з місця на місце (Леся Українка);
Він пересувався у воді дуже швидко (В. Собко);
Ворог покинув цей край хутора перед вечором і пересунувся на правий бік селища (І. Багмут).
3. діал. Проходити.
Роками лежав цей лист! Десять, дванадцять, до ста разів пересунувся він через Мотрині пальці і ніколи не задержався в них (Ірина Вільде);
// Уявлятися.
Кілька щирих, давно знайомих лиць пересувається передо мною при згадці про татову кузню! (І. Франко);
В тій хвилі пересунулося переді мною ціле моє житє [життя] (В. Стефаник).
4. тільки недок. Пас. до пересува́ти.
Накривали до столу. Аркадій Петрович прислухавсь мимоволі, як стукали там чиїсь каблуки, пересувались стільці, тонко дзвеніла склянка (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)