перецінювати

ПЕРЕЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., кого, що, розм.

Те саме, що переоці́нювати.

Почуття в мене вельми умовні: я тільки по звичці люблю чи не люблю когось, поважаю чи не поважаю певний учинок. Мені нема чогось перецінювати те, з чим я жив. Мало часу (Ю. Яновський);

[Кассандра:] Тонкий фрігійський розум і гнучкий, – його зігнула Мойра і зломила, її правиця і важка й тверда, вона кує з народів зброю світа, а я і ти – ми тільки цвяхи в зброї. Не перецінюймо себе, Гелене (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. перецінювати — переці́нювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. перецінювати — -юю, -юєш, недок., перецінити, -ціню, -ціниш, док., перех., розм. Те саме, що переоцінювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перецінювати — Переці́нювати, -ці́нюю, -ці́нюєш; переціни́ти, -ціню́, -ці́ниш, -ці́нять; переціни́, -ні́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. перецінювати — ПЕРЕЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех., розм. Те саме, що переоці́нювати. Почуття в мене вельми умовні: я тільки по звичці люблю чи не люблю когось, поважаю чи не поважаю певний учинок.  Словник української мови в 11 томах
5. перецінювати — Перецінювати, -нюю, -єш сов. в. перецінити, -ню́, -ниш, гл. 1) Переоцѣнивать, переоцѣнить. 2) Оцѣнивать, оцѣнить дороже чѣмъ слѣдуетъ.  Словник української мови Грінченка