перешкода
ПЕРЕШКО́ДА, и, ж.
1. Те, що перепиняє рух, заступає шлях, закриває доступ куди-небудь; перепона.
А ось і перешкода. Од стіни до стіни заповнила вуличку в'язка колючого сіна на голові жінки (М. Коцюбинський);
– Що буде потім? А те, що буває з весняним струмком, який зустрічає перешкоду. Що робить струмок? Він шукає бічного шляху, щоб обминути перепону і полинути далі за законами тяжіння (М. Чабанівський);
Гриць пішов лісом.., хлопець повинен був високо піднімати ноги, щоб переступати численні перешкоди (О. Бердник).
2. перен. Те, що заважає здійсненню чого-небудь; завада.
– Ніби й учена людина, агроном, а от чинить перешкоди усім новим заходам (О. Донченко);
Давно вже вийшли вони з лагідних юнацьких літ у сувору черству мужність. Багато прекрасних людяних поривань розгубилось і позабулось на життєвих дорогах. Багато відняли нерівні сутички з життєвими перешкодами (О. Довженко).
Бу́ти (стоя́ти) / ста́ти на перешко́ді див. бу́ти.
○ (1) Без перешко́ди (перешко́д), у знач. присл. – вільно, без перепон.
А знання всіх тайн природи Доведе без перешкоди, Що всіх мудрих скаже гурт: Надприродність – це абсурд! (І. Франко);
Добувши перепустку, ми без перешкод прибули до селища (Олесь Досвітній);
(2) З перешко́дами, у знач. присл. – з трудом, насилу.
Слова співу йдуть через старе горло з перешкодами, як коли би не лиш на руках у них, але і в горлі мозилі [мозолі] понаростали (В. Стефаник).
◇ Стоя́ти на перешко́ді див. стоя́ти.
Словник української мови (СУМ-20)