переїдати
ПЕРЕЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕЇ́СТИ, ї́м, їси́, док.
1. без дод. Наїдатися понад міру; об'їдатися.
[Докія:] Їж, Тетянко, локшину, у городі, може, такого їства не їдять? [Тетяна (усміхається):] Їдять, аби було що. [Конон:] Інші переїдають, а здебільшого недоїдають (М. Кропивницький);
Перед сном не слід наїдатись, а тим більше переїдати. Вечеря повинна бути легенькою, переважно рослинною і молочною (з наук.-попул. літ.);
Мабуть, треба завжди пам'ятати, що в багатьох випадках краще недоїсти, ніж переїсти (В. Кучер).
2. кого, що. З'їдати, споживати все, багато чого-небудь або усіх, багатьох.
Без вікон хатка, без дверей, – Як не мудруй, не можна влізти; Вона ж повнісінька людей, А ласощів – не переїсти! (Л. Глібов);
– Моя дочка небагато хліба переїла, сидячи дома, – одказав Лоза старостам (Панас Мирний);
– Ой, люди, ой, люди, Що ж буде, що ж буде? – Ягнят переїли вовки! (Ю. Гойда).
3. що. Порушувати цілісність чого-небудь (про кислоту, іржу і т. ін.); роз'їдати.
Думає він, що його кайдани все міцні, але кайдани давно їх власна ржа переїла (Леся Українка);
// Точити (про міль).
– В нас ще й досі зберігається дідів жупан... тільки міль переїла (О. Гончар).
Іржа́ їсть (переїда́є, бере́ і т. ін.) див. іржа́.
◇ (1) Переїда́ти / переї́сти се́рце з ким – зазнавати прикрощів від кого-небудь, мучитися з кимсь.
– З усяким наймитом треба переїдати серце, але строкаря з економії від хазяйського за версту по духу почуєш. Хліб з тобою почне жувати і господаря очима жертиме (М. Стельмах);
Роз'ї́сти се́рце.
– Роз'їм серце з тими новобранцями, бо не беруться науки (Л. Мартович);
(2) Переїда́ти / переї́сти хліб чий – занадто довго бути на чиємусь утриманні.
Пожитки взяла [Василинка] з собою, – гойднула рогатим вузликом, – а більше мені від матері нічого не треба. Ви не думайте, що я ваш хліб переїдатиму чи без роботи сидітиму. Кину школу й піду в ланку або до худоби (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)