перламутровий
ПЕРЛАМУ́ТРОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до перламу́тр.
У беззубки перламутровий шар розвинений слабо, а в деяких інших молюсків .. або в морської перлової скойки, він значно товщий (з навч. літ.);
// Зробл. з перламутру; оздоблений, прикрашений перламутром.
Старомодний піджак жовтої чесучі на перламутрових гудзиках розхристано звисав на худих плечах професора (В. Кучер);
Листоноша напівлежав, милуючись перламутровим баяном, придбаним для клубу (Є. Кравченко);
// Власт. перламутру.
Капуста в дяді Борі була найсмачнішою. Туга, аж рипіла, з запахом яблук, соковита, з перламутровим блиском – вона не мала собі рівних (П. Загребельний).
2. Який своїм забарвленням і блиском нагадує перламутр; сріблясто-сірий.
Кривим ножем, своїм товаришем вірним, одколупував [Джузеппе] скойки від скель, висисав перламутрову слизь і зажмурював од вдоволення очі (М. Коцюбинський);
Рибина борсається на траві, вилискуючи на сонці перламутровим черевом (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)