пирскати

ПИ́РСКАТИ, аю, аєш, недок.

1. без прям. дод. Розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками (про рідину, іскри і т. ін.).

Гей, припиніть каравана! З ним утікає кохана. Іде, мене змордувавши, серце моє одірвавши. Хтів гамувати я кров Силою тайних замов... Чари – мала допомога! Пирскає кров (А. Кримський);

Микитка .. був уже далеко за селом. Жваво скакав по болоті, а брудна вода голосно свирщала і пирскала високо з-під його босих ніг (Л. Мартович);

// безос.

Від стін машини пирскало дрібним металевим пилом, боляче сікло по обличчю (Ю. Збанацький);

// перен. Несподівано з'являтися, показуватися (про промені сонця, світло, вогонь і т. ін.).

Стоги вже в'януть, осідають, а він [вогонь] все пирска зірками, як слиною кіт (М. Коцюбинський).

2. без прям. дод., від чого, з чого, чим. Не утримавшись, раптово вибухати приглушеним, стриманим сміхом.

Я пригадую його виконання монолога про Хапая. Людина виливає свою душу, майже плаче.., а публіка пирскає від сміху (з мемуарної літ.);

Хлопці приходили помалу до пам'яті; деякі почали тихенько пирскати зо сміху (С. Васильченко);

З обох боків біля нього безперестанку пирскали сміхом дві міські дівчини (А. Шиян);

// що і без дод. Звучати (про стриманий, приглушений сміх).

Зовсім десь близько, за парканом в сусіднім садку, пирскав дівочий сміх (О. Гончар);

Робітники, пирскаючи в долоні, наглядали за директором, що змушував себе ковтати терпку рідину (М. Руденко).

3. без прям. дод., чим. Шумно випускати повітря з ніздрів (перев. разом з якою-небудь рідиною).

Не пирскаючи, не хлюпаючи, він виринає під зеленою стіною очеретів, легко пробирається у свою схованку між кущами і лежить, спочиваючи (В. Кучер);

Коли Гайсин їхав на вокзал, візникова конячка лунко цокала підковами по бруку й бадьоро пирскала білими від паморозі ніздрями (П. Панч);

// перен. Сердячись, виявляти незадоволення шумним диханням.

Тут починалися рахунки за спаш або за якесь покрадене жито; о. Василь сердився, пирскав, червонів (М. Коцюбинський);

Сполоханий, розлючений ховрах, чхаючи й пирскаючи, висовував мокру морду, отут його й хапали, злодюгу (О. Іваненко).

4. кого, що і без прям. дод. Оббризкувати якою-небудь рідиною.

Дівчата підбігали одна за одною і пирскали Вівді на груди, на лице. Баби мочили хустки й тулили їй до скронь, під серце (Ю. Смолич);

Дівчата з несамовитим вереском завзято оборонялися, пирскаючи нападникам у вічі бризки води (Л. Юхвід).

Значення в інших словниках

1. пирскати — пи́рскати: прыскать [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. пирскати — пи́рскати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. пирскати — (водою) бризкати, порскати, хлюпати; (зо сміху) пирхати; (парою) пихкати; (з пересердя) пхикати.  Словник синонімів Караванського
4. пирскати — див. бризкати; лити; пирхати; сміятися  Словник синонімів Вусика
5. пирскати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками (про рідину, іскри і т. ін.). || безос. || перен. Несподівано з'являтися, показуватися (про промені сонця, світло, вогонь і т. ін.). 2》 неперех., від чого, з чого, чим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пирскати — Пи́рскати, -каю, -каєш; пи́рснути, -ну, -неш і по́рс(ь)кати, по́рс(к)нути (зо́ або від смі́ху)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пирскати — БРИ́ЗКАТИ (розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками, іскрами і т. ін.); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ, ПРИ́СКАТИ розм., ЧВИ́РКАТИ розм., ЧВІ́РКАТИ рідше (бризкати з силою, під тиском чогось). — Док.  Словник синонімів української мови
8. пирскати — ПИ́РСКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Розлітатися дрібними часточками, розсипатися бризками (про рідину, іскри і т. ін.). Гей, припиніть каравана! З ним утікає кохана. Іде, мене змордувавши, серце моє одірвавши.  Словник української мови в 11 томах
9. пирскати — Пирскати, -каю, -єш гл. 1) Брызгать, разбрызгивать, разбрызгиваться. 2) Раскатываться. 3) Фыркать.  Словник української мови Грінченка