пирхнути
ПИ́РХНУТИ, ну, неш, док.
1. Однокр. до пи́рхати 1.
Онися .. випила, але похапцем, пирхнувши, сполохано зиркнула на людей, чи ніхто не кепкуватиме (Є. Гуцало);
Всі присутні слухали розповідь “хіміка” цілком серйозно, тільки один молоденький лаборант .. не витримав, пирхнув і швидко заховався десь за столами (В. Собко);
– Годі! – пирхнув губернатор, виринувши з води (О. Довженко).
2. тільки док., діал. Пролетіти.
Як ластівка з плесів своїх ясненьких Підніметься [дівчина] і поуз вас пирхне, І крутиться, й вертиться, веселенька, І ледве землю крилами торкне (М. Костомаров);
Теплий [легіт] ледве чутно дише, в тіні цвіти [квіти] головки вниз клонять, пташка пирхне, листям заколише, десь далеко жайворонки дзвонять (О. Маковей).
Словник української мови (СУМ-20)