писарський
ПИ́САРСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до пи́сар.
Коцюбенко, побувавши в бувальцях і попсувавши трохи свою моральність, швидко постеріг тайну, як можна розжитись на писарській службі (І. Нечуй-Левицький);
До його .. почали бігати і чоловіки й жінки з справами писарськими – тому листа прочитати, а тій написати (Б. Грінченко);
// Належний писарю.
Він їхав без сідла, коло пояса на бинді висіла пляшка з йодом, мов стародавній писарський каламар (Ю. Яновський).
2. Власт. писарю, писарям.
Червоні кролячі очі видавали лукаву душу, єхидні заміри: писарська каверза побраталася у них з крамарськими хитрощами (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)