пишання

ПИША́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. пиша́тися.

Мелашка .. просто і не без пишання хлопцем, як сином, розповіла і про останню подію захоплення Богдана пригожою черницею (Іван Ле);

Хома .. вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного. І він розповідав угорцеві про це .. з пишанням та величанням (О. Гончар).

2. ким, чим і без дод. Те саме, що пиха́.

Хоцінський своїм підмальованим оповіданням .. розбуркав у йому гордість своїм родом, пишання своїм панством (І. Нечуй-Левицький);

Хто шукає щастя-долі У розкошах та пишанні; Я ж у щирому братанні Та в труді на ріднім полі (М. Вороний).

Значення в інших словниках

1. пишання — пиша́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пишання — -я, с. 1》 Дія за знач. пишатися. 2》 ким, чим і без додатка. Те саме, що пиха.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пишання — ПИША́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. пиша́тися. Мелашка.. просто і не без пишання хлопцем, як сином, розповіла і про останню подію захоплення Богдана пригожою черницею (Ле, Хмельницький, І, 1957, 233); Хома..  Словник української мови в 11 томах
4. пишання — Пиша́ння, -ня с. Важничанье, гордость. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва? Ой як лиштва подереться, пишання минеться. Чуб. V. 165.  Словник української мови Грінченка