плав
ПЛАВ, у, ч.
1. Дія за знач. пла́вати 1, 2.
Ти пливеш на той бік з ними [дітьми] Їхнім плавом легкоплавним, Мов пригадуєш дитинство, Що колись отут цвіло (І. Вирган);
Еол молебнем вдовольнився І вітрів зараз одвернув, Троянський плав перемінився (І. Котляревський).
2. Те саме, що поті́к 1, 2.
Як дівочий сон чарівний, як сріблисті блиски зір, Ніагари мчить плав рівний крізь зелений первобір [праліс] (Уляна Кравченко);
Серед того невпинного людського плаву геть одсторонь собі походжали наїжджі пани невеличкими гуртами (Панас Мирний);
* У порівн. Як плав пливе – військо йде (Номис);
По улицях – наче плав пливе! – кишить по їх народу всякого (Панас Мирний);
Народ .. звідусюди мов плав пливе (П. Куліш).
3. Сміття, різні предмети, що пливуть по річці суцільним потоком (звичайно під час повені).
Я пливу за водою .. І плав пливе. Пропливають лози, верби, в'язи, тополі у воді (О. Довженко);
* У порівн. Злилось як плав (Сл. Б. Грінченка).
4. Невеликі мулувато-торф'янисті плавучі утворення з коренів і стебел очерету, рогозу, вкриті рослинами.
Кругом обняла його [хутір] річка з зеленими плавами, лозами й очеретами (П. Куліш);
Плави постійно або періодично плавають, вони відокремлені від берегів або з'єднані з ними (з наук. літ.).
5. Ділянка трясовини, де під шаром рослинності є вода.
Вночі через болото переходила [Оленка], в плаву провалилася (К. Гордієнко).
Утри́матися на плаву́ див. утри́муватися¹.
◇ (1) На плаву́ – в стані плавання, на воді.
Промигнув човен кулеметників, ведучи вогонь на плаву (О. Гончар);
Завдяки самовідданості матроса Володимира Бучного наш корабель лишився на плаву (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)