плакатися
ПЛА́КАТИСЯ, а́чуся, а́чешся; наказ. сп. пла́чся; недок., розм.
1. Скаржитися, бажаючи викликати співчуття.
Невістка .. часто плакалась нашій матері, що дід її задушить своїм тютюном (О. Довженко);
// Те саме, що наріка́ти 1.
Одурив [той, що сватався] дівчину, пішла за нього та й плачеться (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. безос. Те саме, що пла́кати 1.
Чи хто з вас, діточки, доїздив рідненького містечка коли-небудь ранком ранесеньким до рідненької селитьби, згадуючи разом тодішні мислоньки свої й сподіванки, де тут плакалося і раділося (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)