плакун
ПЛАКУ́Н¹, а́, ч., розм., рідко.
Те саме, що пла́кса.
Його [Т. Шевченка] наряджали [націоналісти] в одежу мирного співця старих “устоїв”, .. сентиментального й безвільного плакуна... (М. Рильський).
ПЛАКУ́Н², а́, ч.
Рід одно- або багаторічних трав'янистих медоносних рослин, що містять дубильні речовини.
Плакун-трава (кому доводилося бувати на вогких луках, той знає її густі пунцові суцвіття) має квітки .. трьох форм (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)