пластун

ПЛАСТУ́Н, а́, ч.

1. Розвідник, який пересувається плазом, на животі.

– Ну, .. розставте вартових на чатах, а пластунів пошли, Шраме, на засіди (М. Старицький);

Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця. Він повз, волочачи на руці автомат, лишаючи на снігу свіжий слід крові (О. Гончар);

// розм. Той, хто пластує, пересувається по-пластунському.

Товариші повзали непомітно між кущами.., і тому Янко прозвав їх пластунами (М. Трублаїні).

2. іст. Козак особливих піхотних частин Чорноморського та Кубанського козачого війська, що формувалося з добровольців, які спеціалізувалися на сторожовій службі в очеретах і плавнях.

3. Член української національної організації “Пласт”.

Володіння українською мовою, знання української історії, літератури були обов'язкові для кожного скаута-пластуна (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. Пластун — Пласту́н прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. пластун — див. РОЗВІДНИК.  Словник синонімів Караванського
3. пластун — -а, ч. 1》 Розвідник, який пересувається плазом, на животі. || розм. Той, хто пластує, пересувається по-пластунському. 2》 іст. Козак особливих піхотних частин Чорноморського та Кубанського козачого війська, що формувалося з добровольців...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пластун — ПЛАСТУ́Н, а́, ч. 1. Розвідник, який пересувається плазом, на животі. — Ну,.. розставте вартових на чатах, а пластунів пошли, Шраме, на засіди (Стар., Облога.., 1961, 33); Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця.  Словник української мови в 11 томах
5. пластун — Пластун, -на м. 1) Кубанскій козакъ, несущій сторожевую и развѣдочную службу и въ то-же время занимающійся охотой и рыбной ловлей. Поп. 240, 241. О. 1862. I. Кух. Пластуни, 61. 2) = пластовець.  Словник української мови Грінченка