плюгавенький

ПЛЮГА́ВЕНЬКИЙ, а, е, зневажл.

Зменш. до плюга́вий.

Насилу виліз із бебехів пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате (О. Стороженко);

Тут на віддалі, Іванові Порфировичу з дружиною дворяни, що стояли внизу, здавалися зовсім маленькими й зовсім плюгавенькими – не пара їм з дружиною, таким огрядним та широким (О. Полторацький);

– Он ти який, сеньйоре Олів'єро! Нікчемний, плюгавенький чоловічок. А говорять про тебе хтозна-що! (Ю. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. плюгавенький — плюга́венький прикметник зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. плюгавенький — див. гидкий  Словник синонімів Вусика
3. плюгавенький — -а, -е, зневажл. Зменш. до плюгавий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плюгавенький — ПЛЮГА́ВЕНЬКИЙ, а, е, зневажл. Зменш. до плюга́вий. Насилу виліз із бебехів пан Цибульський: таке плюгавеньке, товстеньке, кирпате (Стор.  Словник української мови в 11 томах
5. плюгавенький — Плюгаве́нький, -а, -е ум. отъ плюгавий.  Словник української мови Грінченка