плюндрувати

ПЛЮНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

Ламаючи, знищуючи, руйнувати, спустошувати що-небудь.

Ой зронив тоді старий Святослав З уст своїх золоте слово..: – Рано, рано почали ви Половецьку землю плюндрувати (Панас Мирний);

Зараз.., коли він [ворог] .. плюндрує рідний край, – Іван Петрович не може бути спокійним (О. Полторацький);

// Завдавати шкоди кому-, чому-небудь; нівечити, псувати.

В країнах зоологічного фашизму всі цінності нищать, культурні надбання плюндрують, всю спадщину народу викидають (П. Тичина);

Палять [фашисти].., грабують, плюндрують красу твою [Україно] і багатства (О. Довженко);

Колись ворог увалився в Карпати, руйнував села та плюндрував людей (С. Чорнобривець).

Значення в інших словниках

1. плюндрувати — плюндрува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. плюндрувати — Пустошити, спустошувати, руйнувати, нищити; (цінності) псувати, нівечити.  Словник синонімів Караванського
3. плюндрувати — -ую, -уєш, недок., перех. Ламаючи, знищуючи, руйнувати, спустошувати що-небудь. || Завдавати шкоди кому-, чому-небудь; нівечити, псувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плюндрувати — Плю[і]ндрува́ти, -ру́ю, -ру́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. плюндрувати — ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИ розм., ЗАПРОПАСТИ́ТИ розм., ЗБА́ВИТИ розм., УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм.  Словник синонімів української мови
6. плюндрувати — ПЛЮНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Ламаючи, знищуючи, руйнувати, спустошувати що-небудь. Ой зронив тоді старий Святослав З уст своїх золоте слово..: — Рано, рано почали ви Половецьку землю плюндрувати (Мирний, V, 1955, 270); Зараз..  Словник української мови в 11 томах
7. плюндрувати — Плюндрувати, -ру́ю, -єш гл. = пліндрувати. ЗОЮР. І. 128.  Словник української мови Грінченка