Словник української мови у 20 томах

побатькувати

ПОБАТЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

1. кого, що і без дод. Батькувати (у 1 знач.) якийсь час.

Пом'якшав [ротний] зразу; ще пополаяв, побатькував трохи [солдатів] та й прогнав (Панас Мирний);

Доводиться іноді й побатькувати [Кузька], вліпити долонею куди слід (О. Копиленко).

2. рідко. Побути за батька на весіллі.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. побатькувати — побатькува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. побатькувати — -ую, -уєш, док., розм. 1》 перех. і без додатка. Батькувати (у 1 знач.) якийсь час. 2》 неперех., рідко. Побути за батька на весіллі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побатькувати — ПОБАТЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. 1. перех. і без додатка. Батькувати (у 1 знач.) якийсь час. Пом’якшав [ротний] зразу; ще пополаяв, побатькував трохи [солдатів] та й прогнав (Мирний, II, 1954, 122); Доводиться іноді й побатькувати [Кузька]...  Словник української мови в 11 томах
  4. побатькувати — Побатькува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Побыть посаженнымъ отцемъ, въ качествѣ отца. 2) Поругать, задѣвая въ брани отца. Ще полаяв, побатькував трохи. Мир. ХРВ. 146.  Словник української мови Грінченка