побунтувати

ПОБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і без прям. дод.

Бунтувати якийсь час.

– Так ви бунтувати? .. га? .. Постійте ж, я вас побунтую! – кричить пан (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. побунтувати — побунтува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побунтувати — -ую, -уєш, док., перех. і неперех. Бунтувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побунтувати — ПОБУНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і неперех. Бунтувати якийсь час. — Так ви бунтувати?.. га?.. Постійте ж, я вас побунтую! — кричить пан (Мирний, II, 1954, 197).  Словник української мови в 11 томах