побільшувати
ПОБІ́ЛЬШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОБІ́ЛЬШИТИ, шу, шиш, док., що.
1. Робити більшим за кількістю, величиною, об'ємом і т. ін.
Він ще не стільки знав господарство, щоб помітити, де і скільки Галушківський зменшує прибуток та побільшує трати (Б. Грінченко);
Кілька літ проживали бузьки, виводилися на комині, кілька літ побільшували кожної весни своє гніздо, і ніхто й пальцем їх не рушив (С. Ковалів);
Грекова лавочка була зовсім недалеко – за один квартал. Альоша біг туди, дивився на об'єкт своєї творчості і, прибігши назад, виправляв ніс [статуетки], побільшував голову, обробляв підборіддя (І. Микитенко);
Треба сказати, що голод в Росії [1891 року] ще побільшив наплив переселенців до Сибіру (Леся Українка);
Климент, прибувши до Херсонеса, застав тут до двох тисяч християн, що працювали в каменоломнях; своєю проповіддю св. Климент побільшив це число (І. Огієнко);
В кінці року зібрався на надзвичайні наради сейм, і на ньому ухвалено побільшити втроє число коронного війська, ухвалено великі надзвичайні податки й дано королеві повновласть скликати в разі потреби посполите рушення шляхти (з наук. літ.).
2. Робити більшим за ступенем, силою, інтенсивністю вияву; посилювати.
Червоне намисто ще побільшувало рум'янець на її щоках (І. Нечуй-Левицький);
Великі дзеркала, порозвішувані по стінах, ще побільшували яркість [яскравість] освітлення (І. Франко);
Свідомість, що свято це ще побільшить біганину людей і їхню радість, завдала тремтіння Шапталі, і він, одвернувшись, почвалав додому (В. Підмогильний);
Власне, цим Ферхад-паша мало різнився від інших ісламських забіяк. Але провини свої побільшив поразкою від угрів і сербів у поході, в який його ніхто не посилав (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)