повагом
ПО́ВАГОМ, присл.
Не поспішаючи, не кваплячись; поволі, повільно.
– А де ж воно лежить, чи стоїть? – Отак розпитає [Чіпка], повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть (Панас Мирний);
Товарний потяг ішов задумано, повагом, залишаючи позад себе зелені вогні (І. Микитенко);
Повагом, спокійно, ніби про когось стороннього, розповідає Оленчук про себе, про своє життя (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)