повдягати

ПОВДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Одягти всіх або багатьох.

Треба .. дітей повдягати (Панас Мирний);

Василева мати .. подумала, що Васі раптом знадобилися гроші, а потім побачила їх у заміжньої доньки, якій Василь запропонував на його лишки повдягати дітей (Ю. Яновський).

2. Надягти на себе, на когось або на щось (все або багато чого-небудь, про всіх або багатьох).

Повдягали [дівчата] нові білі свитки, шитими рушничками підперезались і пішли собі мовчки, як тії павочки... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Повдягаю я ленти, вінок одягну, Вишиванку надіну свою І піду із тобою стрічати весну (Л. Забашта);

Запорожці, здавалося, пливли у високих травах, їхні постаті зменшувалися на очах, ось вони на мить зупинилися, повдягали на ратища шапки, помахали йому (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. повдягати — повдяга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повдягати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Одягти всіх чи багатьох. 2》 Надягти на себе (все чи багато чого-небудь, про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повдягати — ПОВДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Одягти всіх або багатьох. Треба.. дітей повдягати (Мирний, III, 1954, 152); Василева мати..  Словник української мови в 11 томах
4. повдягати — Повдяга́ти, -га́ю, -єш гл. 1) Одѣть (многихъ). Піп повдягав їх та й повів додому. Драг. 255. 2) Надѣть на себя (во множествѣ).  Словник української мови Грінченка