повертатися
ПОВЕРТА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПОВЕРНУ́ТИСЯ, верну́ся, ве́рнешся, док.
1. Обертаючись, вертячись, змінювати своє положення.
Натиснув [Марко] обома руками ключ. Він не повертався (І. Микитенко);
На столі стояв величезний, незвичайний глобус, який сам весь час повертався (О. Іваненко);
– Держав [Андрій] маслянку, а шестерня раптом і того... і повернулась... (М. Коцюбинський);
// Роблячи поворот, змінювати положення свого тіла (про людей, тварин).
Роздягнутий по пояс, він стояв у садку в медсанбаті перед сестрою й, піднявши руки на голову, поволі повертався, вмотуючись таким чином в бинт (О. Довженко);
Спалося [Марусі] чогось так неспокійно, – все поверталася з боку на бік і заснула лише вдосвіта (С. Добровольський);
– Що тут у вас? – гукнув граф, повертаючись на всі боки на новенькому рипучому сідлі (О. Донченко);
Далі повернувся [Телепень] на спину (Панас Мирний);
Пташина скочила до води. Верть-верть хвостиком. Верть-верть. Стрибнула на камінчик, повернулася туди-сюди, знову стрибнула (Г. Хоткевич);
// Розташовуватися, ставати і т. ін. обличчям до кого-, чого-небудь.
Він повертається до неї вже на порозі і, виходячи, промовляє спокійно: – Я пішов! (О. Довженко);
Христя і Мар'я разом повернулися до сінешніх дверей (Панас Мирний);
Хвора слабо повернулася, а очі її вперлися в Ядзю, наче перед нею стояла якась мара (Н. Кобринська);
// Рухатися, ворушитися.
Усміхнулась Катерина, Тяжко усміхнулась: Коло серця – як гадина Чорна повернулась (Т. Шевченко).
2. Роблячи поворот, змінювати напрямок свого руху.
Він хоче запитати, де його сім'я, що з дітьми, а вона, забачивши його, повертається і тікає назад (Григорій Тютюнник);
Вітер роздував ці різнокольорові паруси, коли канонерка круто повернулася і пішла назад до гавані, як чорна стріла (Ю. Яновський);
// перен. Змінюватися, набувати іншого напряму, змісту.
– Он як воно повертається. Думав, від Федота внука дочекаюсь, а вийшло – від баришника, – і Йонька бив кулаком кобилу під пузо, ніби вона була у чомусь винна (Григорій Тютюнник).
3. на кого – що, перен. Спрямовуватися на кого-небудь іншого, на що-небудь інше.
Гордій сам не помічав, як його злість поверталася на Ганну (Б. Грінченко);
// Бути використаним певним чином.
[Храпко:] Я тобі, як скінчиться діло, щот [рахунок] дам: що на розходи пішло, а що лишок – на платіж повернеться (Панас Мирний).
4. Іти, їхати і т. ін. назад; вертатися.
Повертався я з чужини, Гадав всю дорогу, Як матусю ріднесеньку Стріну край порогу (П. Грабовський);
Скільки разів цей бриг повертався до континенту, гордо піднявши переможний шовк прапорів! (Ю. Яновський);
Задумали кияни і мене друкувати. Чув, що перший том уже повернувся з цензури (Панас Мирний);
І ось повернулися ранньої весни лелеки та й не мають де сісти (П. Козланюк);
// перен. Прямувати, рухатися, розвиватися в протилежному напрямі.
5. тільки 3 ос., перен. Появлятися знову після втрати, витрати в тому самому вигляді, об'ємі, у тій самій кількості тощо.
– Ні, я його [злодія] не пущу живого! .. – Матію! .. Адже шкода повернулася (І. Франко);
А як Антон не має добрива, то хоч нехай він сіє, хоч не сіє – не повернеться й насіння (С. Чорнобривець);
// Відновлюватися, з'являтися знову після перерви (про почуття, стан і т. ін.).
Володимир іронічно посміхається, потім очі його темнішають, до нього повертається гнів (О. Довженко);
Коли вийшли на плесо, до лоцманів знову повернулась бадьорість (Яків Баш);
Вижив Шакір, та здоров'я до нього не повернулося (З. Тулуб);
// Починатися знову після перерви.
Батьки віддали своє життя, щоб задушити ту війну. Діти боролися, щоб вона більш ніколи не поверталася (В. Кучер).
6. до чого. Починати робити що-небудь знову, братися за те, що було припинене.
Щоб не робити йому боляче, вона вирішила до цієї теми не повертатись (С. Скляренко);
Мабуть, немає такого твору, до якого письменник не повертався б з бажанням щось підправити, щось додати чи змінити перед кожним його перевиданням (із журн.);
Знову повернувся Максим до попередньої розмови (Д. Ткач).
7. розм. Швидко виконувати яку-небудь роботу; швидко робити щось.
Усе в неї до ладу якось не тільки в хаті, а й у роботі: швидко вона повертається, діло горить у неї в руках (Панас Мирний);
А тут у двері якийсь десятник: – Давай, бабо, дві паляниці та повертайсь, бо начальство дожидать не согласно [не згодне] (Марко Вовчок);
– Ти, стара, швидше там повертайся, відпустила дочку, то сама, як молода, крутися (І. Цюпа);
Дівчина, як дівчина: і очі красиві, і щоки свіжі, немов молоком умиті, і губи пухкі, а сама поки повернеться... (А. Хижняк).
8. у кого – що. Переходити з одного стану в інший, набирати іншого вигляду; перетворюватися в кого-, що-небудь.
Зовсім скирти розсунулись, розпались – у гній повернулись (Панас Мирний);
Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, що усе те щастя у велике лихо повернулось (Марко Вовчок).
9. тільки недок., розм. Постійно жити, перебувати в якому-небудь середовищі, товаристві і т. ін.
Нехай тому легенько згадується, де він у світі повертається (Номис);
Козаки запорожці, де ви ся повертаєте? Де ви ся маєте? (Сл. Б. Грінченка);
Вона сама собі, одним одна душею, буде повертаться у такому великому городі меж панами (Г. Квітка-Основ'яненко).
10. рідко. Те саме, що зверта́тися 1.
Нічого сам не потрапивши, він повернувся за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Панас Мирний);
– Хто ти? – Демобілізований солдат-арсеналець, маю честь повернутись, – відповідає Стоян, насилу додержуючи чиношанування (О. Довженко).
11. розм. Те саме, що поверта́ти¹ 6.
Вечоріло. Сонце повернулося на західну околицю неба (Григорій Тютюнник).
Думки́ (ду́ми, спо́гади і т. ін.) поверта́ються / поверну́лися див. ду́мка;
Перено́ситися (поверта́тися) / перенести́ся (поверну́тися) ду́мкою (думка́ми, у думка́х, спо́гадами і т. ін.) див. перено́ситися;
(1) Поверта́тися / поверну́тися в про́філь – змінювати положення голови так, щоб чітко вирізнявся профіль.
Олдрідж повертався і в профіль, ставав спиною, і від цього тільки робився схожим на живу людину... (О. Ільченко);
(2) Поверта́тися / поверну́тися до старо́го – відновлювати те, що було раніше, колись.
– Я пережила це, – Тайах міцно притиснулася до руки Сева, якою він тримав її лікоть, – і ніколи в житті не повернуся до старого (Ю. Яновський);
(3) Поверта́тися / поверну́тися на ринг – знову починати займатися боксом.
Йому знову хотілося повернутися на ринг (П. Загребельний);
Про́філем стоя́ти (поверта́тися і т. ін.) / ста́ти (поверну́тися і т. ін.) див. про́філь;
Умі́ти поверну́тися див. умі́ти.
◇ Де (куди́) не обе́рнешся (не оберну́сь, не оберни́сь, не пове́рнешся, не поверну́сь, не поверни́сь і т. ін.) див. оберта́тися;
Життя́ поверну́лося го́стрим бо́ком див. життя́;
(4) Ні́де (ні́як) [було́] поверну́тися:
а) дуже тісно.
Коли вперше з Петром Здором зайшов [Тиміш] до гуртожитку в призначену для них кімнату, Шпак накинувся на новачків: – Самим повернутися ніде (П. Колесник);
За ними прийшли ще люди, так що в хаті ніде було повернутися (Григорій Тютюнник);
б) дуже багато.
Кругом їх набилося народу – повернутися ніяк (Панас Мирний);
О́чі поверта́ються (поверта́лися) / поверну́лися див. о́ко¹;
Поверну́лося ко́лесо істо́рії див. ко́лесо;
(5) Поверну́тися / рідко поверта́тися спи́ною (спи́нами, плечи́ма і т. ін.) до кого – чого. – виявити байдужість, зневагу і т. ін. до кого-, чого-небудь, знехтувати ким-, чим-небудь.
Раніше, щоб не допустити втрат урожаю, залучали шефів. З переходом на самофінансування і самоокупність шефи повернулися до нас спиною (з газ.);
– Люди повернулися до них спинами.. А оті запроданці нічого не бачать із своїх нір і гадають, що вони мають на людей вплив... (М. Ю. Тарновський);
(6) Поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого – чого. – спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь.
Тим відрадніше пам'ятати, що скрізь у світі є .. люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський);
Сам Петровський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах);
(7) Поверта́тися / поверну́тися до життя́ – ставати знову здоровим.
Він дихав якось переривчасто, з натугою, і лице його відсвічувало незбавну радість людини, що повертається до життя (Григорій Тютюнник);
(8) Поверта́тися / поверну́тися з щито́м – бути, повертатися переможцем;
(9) Поверта́тися / поверну́тися на щиті́ – бути переможеним, убитим у бою; Світ поверну́вся див. світ²;
Се́рце поверта́ється / поверну́лося див. се́рце;
Язи́к не поверта́ється / не поверну́вся див. язи́к;
(10) Язи́к поверну́вся (д) див. язи́к;
(11) Язи́к поверта́ється (д) див. язи́к.
ПОВЕРТА́ТИСЯ², а́ємося, а́єтеся, док., розм.
Прийти, приїхати і т. ін. назад (про всіх або багатьох).
[Радько:] Вже декотрі повертались з заробітків з Дону, силу понаносили нових пісень (М. Кропивницький);
Бувало увечері, як з роботи повертаються [наймити] та після вечері отак, перед святом, як заспівають .. – хлопець заніміє (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)